Заціловані сонцем і вітром, Мальви в вікна заглядують нишком. Матіолово-п"яне повітря, Як в дитинстві далекім, колишнім.
Ой сіяла чорнобривці мати коло хати... Чи гадала Україна, що ме воювати?! Та полола мати грядку, щиро дозирала... Не відала Неня того, що вража навала Насунеться чорним ралом на блаженне поле... Пригортала мати квіти: діти мої, доле! Обіймає Неня тихо згиблого солдата... Поливає гірко-гірко слізьми сива мати Пелюстята помарнілі, зборлені, пов*ялі... Непритомніє Вкраїна в похоронній залі, Де поснули сном тойбічним сини її милі... Сіятиме чорнобривці мати на могилі...
Все частіше вертаюсь туди, де ступили в життя перші кроки, де залишились босі сліди від дитинства на довгії роки, де змивали і тінь від біди безтурботності чисті потоки.
Нам до щастя – нелегко. А до квітня далеко. Крижаною ордою наступає зима. Загубився від зграї одинокий лелека. Спочивати не хоче, а дороги нема.Як можна Землю не любити , Де зріс , пив роси , покохав ? Весна , зелене в полі жито , Туман , у верболозах став ?.. Тут перші кроки , мама й тато , Із печі хліб вже на столі , Штанці від брата у заплатах , У синім небі журавлі ... По вечорам казки бабусі , Пахуче сіно у копні . О , Господи , Тобі молюся ! За щастя послане мені , За те , що це усе я бачу , За вірш на білім полотні , Радію сонечку і плачу ... І майже завжди на коні . Причин журитися не маю . Життя прекрасне , друже , знай ! Свідомість так усе сприймає - Адже це рідний серцю край !А де народжується літо і у чиїх буває мріях-снах, передає кому привіти із свіжим вітром по житах?
Коментарi