Надія Івановська

Надія Іванівна Іванівська народилася 29 червня 1958 року в м. Києві. Дитинство пройшло у с. Підчайчики Зборівського району Тернопільської обл.
Закінчила Зборівську середню школу та Хмельницьке педучилище. З 1980 року працює в дошкільному навчальному закладі №4 м. Деражні.
Поетичні твори Надії Іванівни неодноразово друкувалися в місцевій пресі.

Мелодія життя

Вслухаймось у мелодію життя,
Вдихаймо звуки з чистої криниці.
Даруймо із сердечної скарбниці
Добро. Воно продовжить майбуття.
Вслухаймося в мелодію весни,
Як сонячні кларнети грають всюди.
Обережім любов, зігріймо її, люди,
З любов’ю буде все живе рости.
Вслухаймося в мелодію сердець,
Чисто мажорні та мінорні звуки:
Як ліс співає, п’янко пахнуть луки,
І ніжно пахне м’ята і чебрець.
Вслухаймося в мелодію життя –
Окрилені ми станемо й багаті …
Багатство – це не те, що є в нас в хаті,
Духовністю наповним майбуття.

Осінній етюд

Журавлиним клином
Я торкнувся до серця твого …
Осінь там, за вікном,
Щонайкращі картини вже пише …
Тишина за селом …
Йде за руку з останнім теплом,
Віти вересень знову колише
Дивоквітів букет
Принесу я в дарунок тобі,
Ніжно сірий жакет
Я накину коханій на плечі,
А під ноги нам звуки
Лягають мінорно – сумні
Тихо кличе задумливий вечір.

Мати

Відгриміли, відгули гармати,
Посивіли крони у беріз,
У журбі стоїть старенька мати,
Плакала б – немає більше сліз.
При вікні – чи ніч, а чи світання
Вже втомилась сина виглядать …
А край шляху у німім мовчанні
Обеліски зорями горять.
Там ще й досі не вляглася тиша,
І здається неньці: там і він …
І не вітер трави то колише,
А шепоче щось їй рідний син.
Сумно слуха мати шум беріз,
І в задумі жовті квіти губить,
Тихо гладить сірий обеліск,
Ніби сину голову голубить.