Повернутися до звичайного режиму

Надія Поворозник

/Files/images/Povoroznik.JPG

Надія Василівна Поворозник народилася 15 січня 1957 році в селі Нова Гута, що на Деражнянщині . Після закінчення Лозівської школи навчалась в Київському геолого - розвідувальному технікумі. Працювала шліфувальницею на Лозівському інструментальному заводі.
Почала писати вірші ще в шкільні роки. На її вірш «Колиска мого дитинства» подільський самодіяльний композитор Микола Смагитель написав чудову пісню, яку неодноразово виконували і виконують народні хорові і вокальні колективи Деражнянщини. Її поезії друкувались в районній газеті «Вісник Деражнянщини». Певний час Надія Поворозник проживала в Миколаївській області. Нині повернулась до своєї малої Батьківщини, у рідне село і працює тут соціальним працівником.
Колиска мого дитинства
Знов сади у вишитих сорочках,
У моєму рідному краю.
Там, де вишня в білім повиточку,
Колисала доленьку мою.
Колисала в тихе надвечір’я,
Зупинившись під моїм вікном,
Солов’їв скликала на подвір’я
Частувала зоряним вином.
А коли траплялися розлуки,
І збігала стежка від воріт
В тузі вишня простягала руки
І тихенько плакала у слід.
Ягоди червоні на долонях,
І роки, мов зірвані листки.
Вишенько, нащо мені на скронях,
Ти лишила білі пелюстки.
* * *
Разом із зорею ходить місяць в парі,
Плаче солов’ями синій небокрай.
Горнеться до серця пісня вечорова,
І тремтить у росах зоряний розмай.
Чуєш, щось шепоче із вербою вітер,
Тихий сум блукає в сонному саду …
Десь ми тут згубили ніжну квітку щастя …
Може, то на радість, може, на біду.
Ой, якби ж то знати, де її шукати,
Де вона зростає, у якім краю?
Чи у юних травах, чи у юних зорях? …
Де то обминули долю ми свою? …
Разом із зорею ходить місяць в парі
По отих стежинах, де ходили ми.
А літа неначе зморені лелеки,
Вдарили на сполох сивими крильми.
* * *
Прогрес ступає гордо по землі
Його відчутно в морі і на суші,
Ми краще стали жити. Та чому,
Від того зачерствіли наші душі?
Красу земну заковуєм в бетон,
Нас не чарують калинові гілки
Й не знають наші діти, що колись
З верби робили чарівні сопілки.
Між гордими трояндами в саду
Не видно вже хрещатого барвінку,
Не вистачило місця під вікном,
Щоб посадити мальву – українку
Чому ріка змиває давнину
Й далекими вже тії роки стали,
Як матері ночами рушники
Синам в дорогу вишивали.
Зростуть сини і підуть у життя,
Де кожен обере свою дорогу.
Чи ж будуть свято пам’ятать вони,
Що йде вона з батьківського порогу?
* * *
Село моє, в пелюсточці долини,
Маленький рай із запахом суниць,
З гніздом лелечим, з журавлиним клином,
І небом у мереживі зірниць.
Ти знов мене привітно зустрічаєш,
Стежки під ноги стелиш з споришів.
І спогади, мов ладан, Прикладаєш
До зболеної, грішної душі.
Вертаюсь до батьківського порогу,
Туди, де наче древній оберіг,
В село, в хатину, під широку крону
Ще прадідом посаджений горіх.
Умившись світанковою росою,
Зустріну сонце на порозі дня,
Тут все близьке, і все до болю рідне,
Тут і сусіди ближче, ніж рідня.
Село моє, не раз тобі боліло
І кожна доля далася взнаки,
Ти як і я, вже зовсім посивіло,
Тебе також не милують роки.
Хоч ясени спинаються все вище,
А у садах старі вже видно пні.
Мале великим стало кладовище
І люду тут лиш в поминальні дні.
А дні і роки линуть безупинно,
І вже назад немає вороття,
Але, моя маленька Батьківщино,
Ще подарує Бог тобі життя!
Продали діти батьківську хатину,
Садок, город, криницю у садку,
У хаті меблі, рушники на стінах,
І образ на іржавому гвіздку.
Пучечки трав, білесенькі фіранки,
На миснику розставлені горшки,
В кленових рамках чорно-білі Фото,
На ліжку хрестиком розшиті подушки.
В дітей усе нове, уже сучасне,
Кому здались пожовклі знімки ті,
Вони собі тепер картини куплять,
Бач, не скупі знайшлися покупці.
Зійшлись в ціні, обмили оборудку,
Порахували гроші не спіша,
А у куточку над старим ослоном
Кричала криком батькова душа.
Продали все, хоч пам’ять залишіте!
Життя то є лише коротка мить,
Не дай, Господь, і вас забудуть діти,
На що було б тоді на білім світі жить?
Душа благала, та ніхто не слухав,
Лиш тишею бриніла далина,
І лиш старенька скрипнула колиска,
І відвернувся ясен від вікна.
Кiлькiсть переглядiв: 814

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.