Олександр Янковський

Олександр Іванович Янковський народився 1938 року в с. Садове Деражнянського району Хмельницької області. Закінчив школу, Хмельницький кооперативний технікум. Працював в системі споживчої кооперації селища Вовковинці. Нині на пенсії.
Друкувався в газетах «Крылья Родины», «Слава Родины», «Московський рабочий», «Прапор юності», «Гудок», «Вісник Деражнянщини».

Додому

Хай вітер метелицю кружить
І лютим морозом кипить,
Мені це, їй –богу, байдуже –
Додому я хочу в цю мить.
Де вишні старі біля хати,
Забрьохана ніч під вікном,
А в хаті – зажурена мати
Над моїм схилилась листом.
Я в двері постукаю тихо
Із ночі ступлю на поріг.
Я руки її розцілую,
До рідних грудей притулюсь
І знов колискову почую,
В дитинство своє повернусь.
Хай вітер метелицю кружить
І лютий морозом кипить,
Мені це, Їй – богу, байдуже –
Додому я хочу в цю мить.

Осіннє

Розплескалося літо росами,
Розгубилося в стиглім колосі,
Віддзвеніло у травах косами,
В пшеницях- перепілок голосом.
Чи коханням, чи то розлукою
Віє осінь у ночі зоряні.
Як господар, листопад стукає
В золотавому непокорені.
А листопад іде з музиками,
Весіллями у танці кружиться.
Хтось кохає ночами тихими,
Хтось розійдеться, хтось одружиться.
Бо життя – воно не зупиниться
В заметіль, чи в травневі просині,
Чи у Києві, чи у Вінниці,
Чи на крилах цієї осені.
Не зупиниться в чуйнім трепеті
Нездоланому, гордовитому.
Чи у космосі, чи у Всесвіті,
Чи на Півночі в Льодовитому

Вишня

Від воріт, де вишні,
До шляхів широких
Юність моя вийшла
Щира, ясноока.
І лягли дороги,
Як далекі мрії,
Холодом тривоги
І теплом надії.
Колисали верби
Над водою тихо
То весняне небо,
То осіннє лихо.
Десь блукала доля,
Десь злітала пісня.
Та роки замолять
Всі гріхи опісля.
І прийдуть з дороги
Спогади колишні
До порогу мого,
ДО ВОРІТ, ДЕ ВИШНІ.