Олександр Іванович Янковський народився 1938 року в с. Садове Деражнянського району Хмельницької області. Закінчив школу, Хмельницький кооперативний технікум. Працював в системі споживчої кооперації селища Вовковинці. Нині на пенсії. Друкувався в газетах «Крылья Родины», «Слава Родины», «Московський рабочий», «Прапор юності», «Гудок», «Вісник Деражнянщини».
Додому
Хай вітер метелицю кружить І лютим морозом кипить, Мені це, їй –богу, байдуже – Додому я хочу в цю мить. Де вишні старі біля хати, Забрьохана ніч під вікном, А в хаті – зажурена мати Над моїм схилилась листом. Я в двері постукаю тихо Із ночі ступлю на поріг. Я руки її розцілую, До рідних грудей притулюсь І знов колискову почую, В дитинство своє повернусь. Хай вітер метелицю кружить І лютий морозом кипить, Мені це, Їй – богу, байдуже – Додому я хочу в цю мить.
Осіннє
Розплескалося літо росами, Розгубилося в стиглім колосі, Віддзвеніло у травах косами, В пшеницях- перепілок голосом. Чи коханням, чи то розлукою Віє осінь у ночі зоряні. Як господар, листопад стукає В золотавому непокорені. А листопад іде з музиками, Весіллями у танці кружиться. Хтось кохає ночами тихими, Хтось розійдеться, хтось одружиться. Бо життя – воно не зупиниться В заметіль, чи в травневі просині, Чи у Києві, чи у Вінниці, Чи на крилах цієї осені. Не зупиниться в чуйнім трепеті Нездоланому, гордовитому. Чи у космосі, чи у Всесвіті, Чи на Півночі в Льодовитому
Вишня
Від воріт, де вишні, До шляхів широких Юність моя вийшла Щира, ясноока. І лягли дороги, Як далекі мрії, Холодом тривоги І теплом надії. Колисали верби Над водою тихо То весняне небо, То осіннє лихо. Десь блукала доля, Десь злітала пісня. Та роки замолять Всі гріхи опісля. І прийдуть з дороги Спогади колишні До порогу мого, ДО ВОРІТ, ДЕ ВИШНІ.
Коментарi