Олена Фоківна Свистун народилася 10 липня 1946 року в містечку Стара Ушиця на Хмельниччині. Дитинство і юність пройшли у цьому мальовничому куточку на берегах швидкоплинного Дністра. Та земля, та чарівна природа вдихнули в серце юної наддністряночки любов до поезії, музики. Закінчила Кам’янець – Подільський педінститут. Ось уже не один десяток років працює учителем початкових класів. З 1972 року живе у Деражні. Друкується в періодичній пресі. ЇЇ поезії щирі, мелодійні, легко кладуться на ноти. Вона – автор і виконавець пісень «Пісня про Деражню», «Вклоняюсь, лікарю, тобі», «Моя рідна земля» та багато інших.
Пісня про мову
Мова, наша мова, Рідне наше слово – Диво калинове, Радість для душі. В тобі спів джерельця, Струни мого серця, Пісня соловейка З отчої землі. В тобі дзвін криниці, Голос батька й неньки, Колір вишиванок, В небі журавлі На стерні покоси І холодні роси, Запах короваю На моїм столі. Тож вивчаймо мову І її шануймо, І пишаймось тим, Що вона в нас є. Бо такої мови, Бо такого слова, Бо такої пісні Не знайдеш ніде.
Ріка життя
Протікає ріка довжиною в життя, Берег лівий тут, там берег правий. А між ними вода і років глибина В круговерті любові й печалі. Все життя – течія, швидкоплинна така, Що несе нас куди, ми не знаєм. Ми купаємось в ній, в хвилях щастя й надій, То пірнаєм, то знов виринаєм. І бувало, не раз соломинка мала На поверхні могла нас тримати, Щоб колись ми змогли Тихий берег знайти І спокійно до нього пристати.
* * *
Я дихаю на повні груди, Я знов живу, я ожила. Мене ти любиш, любиш, любиш! Від щастя котиться сльоза. Ми знову разом, молоді ми. Йдемо, обнявшись через сад. Сміються зорі, шепчуть трави, Ми щось говорим невпопад … Та слів не треба – вони зайві, Говорять нашії серця, Густий туман …. Спав морок ночі … Якесь щемливе відчуття. Прокинулась я серед ночі – Приснилась молодість моя.
Коментарi