Гребенюк Євтей Мойсейович народився 8 (за новим стилем - 20) березня 1900 р. в селі Волоські-Коричинці (нині - с. Волоське) Деражнянського району Хмельницької області України в селянській родині. У 1914 році разом з батьками переїхав у село Фомінічі Кіровського району Калузької області, в роки колективізації активно брав участь у створенні колгоспу «Червона весна». Добровільно відправився в село Федорівка Мелітопольського району Запорізької області, де також брав участь у створенні колгоспу. Працював ковалем, пізніше головою колгоспу ім. Кагановича. У вересні 1941 року Гребенюк був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. З жовтня того ж року - на фронтах ІІ Світової війни. Брав участь у боях на Західному, Закавказькому, Північно-Кавказькому фронтах. У березні 1942 року був поранений, до січня 1943 року лікувався в госпіталі. Брав участь у визволенні Краснодарського краю, Таманського півострова, Криму. До червня 1944 року гвардії старший сержант Євтей Гребенюк був помічником командира взводу 85-го гвардійського стрілецького полку 32-ї гвардійської стрілецької дивізії 2-ї гвардійської армії 1-го Прибалтійського фронту. Відзначився під час Шяуляйський операції. 20 серпня 1944 р. тридцять німецьких танків атакували позиції полку, в якому служив Гребенюк, на річці Дубіса в Кельмеському районі Литовської РСР. Замінивши собою пораненого командира взводу, Гребенюк керував відбиттям ворожої атаки, в якій знищив три танки і близько тридцяти солдатів і офіцерів противника. У строю після відбиття контратаки залишилося тільки п’ятеро бійців. Під час другої контратаки Гребенюк з бійцями відрізав ворожу піхоту від танків, змусивши противника відступити. У бою Гребенюк був поранений в обличчя, але поля бою не покинув, продовжуючи битися. Перегрупувавшись, противник перейшов у нову контратаку, залишки взводу продовжували триматися. Коли скінчилися боєприпаси, Гребенюк обв’язав себе останніми гранатами і кинувся під німецький танк. На допомогу прийшли інші підрозділи полку, і атаку ворога було відбито. Євтея Мойсейовича Гребенюка поховано в місті Кельме. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за «мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з німецькими загарбниками» гвардії старший сержант Євтей Гребенюк посмертно був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. Також був нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, Слави 3-го ступеня, низкою медалей. На честь Гребенюка встановлено обеліск на військовому цвинтарі населеного пункту Бубяй в Литві. В Мелітополі ім'я Героя-земляка увічнене на Алеї Героїв Радянського Союзу.
Клімов Ілля Іванович
Герой Радянського Союзу
Народився у бідній сім’ї в 1916 році в с. Хомишинськ Борисівського району Курської області (Російська Федерація). Після закінчення Київського військового училища був направлений на роботу у Вовковинці і відповідав за будівництво укріпрайону у селах Нижнє, Кальня, Майдан … В 1939 році одружився з Кальнянською дівчиною Єфросинією Пилипівною Леськовою. В цьому ж році розпочалась Радянсько-Фінська війна. З перших днів війни він брав участь в боях. Рота І. І. Климова вела важкі бої на Карельському перешийку. У рукопашній сутичці був поранений у руку. Його відвезли у санчастину. В той же час 69-тий полк готувався до штурму останніх укріплень лінії Манергейма. Хоч рана в Іллі Івановича була серйозна, але лягти в санчастину він відмовився. Після перев’язки став на лижі і вночі крізь ураганний вітер пройшов 10 км. через ліс і добрався до своєї роти. 97-ма стрілецька дивізія вела бої під Виборгом. Рота лейтенанта Клімова І. одержала наказ взяти північну частину острова Вітса-Саарі. 12 березня 1940 року на світанку рота пішла в атаку. Виконала поставлене завдання. Лейтенант вирішив допомогти бойовим побратимам здобути другу частину острова. Під час артилерійського обстрілу лейтенант І. І. Клімов загинув від осколка снаряда. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1940 року командиру роти 69-го полку 97-ї стрілецької дивізії, лейтенанту Клімову Іллі Івановичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Похований у м. Виборг (Російська Федерація).
Мевш Михайло Павлович
Герой Радянського Союзу
Народився 25 травня 1921 року в селі Подолянське Деражнянського району Хмельницької області. Батько його працював учителем, мати із селян-бідняків. Михайло рано залишився напівсиротою: батько помер у 1928 році. Навчався у Згароцькій семирічній школі. Михайло дуже любив малювати,в сільському музеї ще й досі зберігаються його малюнки, виконані олійними фарбами. У 1941 році був призваний в морську піхоту. Служив на Одеській військово-морській базі. Під час ІІ Світової війни при обороні Одеси, Севастополя був нагороджений орденом Леніна, медаллю «За відвагу». Чорноморець-розвідник 384-го окремого батальйону морської піхоти Чорноморського флоту 26 березня 1944 року у складі десантної групи був висаджений в тил ворога (порт Миколаїв), де моряки захопили плацдарм в районі елеватора. Два дні моряки мужньо захищалися. 687 воїнів відбили 18 атак ворога. Коли на допомогу прийшли основні сили наступаючих на місто радянських військ, серед захисників плацдарму в живих залишилося лише одинадцять. М. П. Мевш похований в братській могилі в м. Миколаєві. 20 квітня 1945 року Президією Верховної Ради СРСР посмертно присвоєно Мевшу М.П. звання Героя Радянського Союзу.
Стрілецький Петро Федорович
Герой Радянського Союзу
Народився у селі Криничне Летичівського повіту, Подільської губернії, УНР (нині входить до складу міста Деражня, Хмельницької області, Україна) у селянській родині. Українець. Навчався у Вінницькому будівельному технікумі. В 1936 році призваний до РСЧФ. У 1939 році закінчив Єйське військово-морське авіаційне училище і отримав направлення на Балтійський флот. Брав участь у радянсько-фінській війні1939–1940 років. У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. З серпня 1941 року виконував його обов'язки командира ескадрильї. За час бойових дійгвардії капітан Стрілецький здійснив 90 бойових вильотів, потопив 4 ворожих транспорти загальною водотоннажністю у 17.000 тонн, поставив 30 мін на фарватерах противника. Під час блокади Ленінграду бомбардував залізнодорожні вузли: Гатчина, Волосово, Луга, Тосно, Мга. Завдавав бомбових ударів по Хельсінки, військово-морським базам у Талініта Котці. Незважаючи на сильний зенітний вогонь та прожектори противника, провів за одну ніч 5 вильотів на бомбардування важливого дорожнього вузла і опорного німецького пункту Ропша. Під час свого останньогобойового вильоту, 27 лютого 1944 року, був сильно поранений, проте зміг довести літак на свій аеродром врятувавши екіпаж свого бомбардувальника і лише потім втратив свідомість. Після війни закінчив Військово-морську академію та продовжував службу у Військово-Морському Флоті СРСР. З 1957 року підполковник П. Ф. Стрілецький вийшов у запас. Жив у місті Калінінград (нині місто Корольов) Московської області. Працював інженером на заводі. Помер 22 грудня 1973 року. Похований на Перловському кладовищі у Москві. 31 травня 1944 року Петру Федоровичу Стрілецькому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Також нагороджений: орденом Леніна; 3-ма орденами Червоного Прапора; орденом Червоної Зірки; медалями. У Вінниці на приміщенні будівельного технікуму, в якому навчався П. Ф. Стрілецький, встановлено меморіальну дошку. На Перловському кладовищі (ділянка № 1) — надгробний пам'ятник.
Коментарi